Така природна в сонця таємниця:
Рум’янцем присоромилось, вляглось.
Воно вночі мені ще раз присниться,
А вранці кліпне: це тобі здалось.
2005
***
Від літа і до осені – півкроку,
Від юності до сивини – півмить,
Від вересня до травня – півуроку, –
Час стрімголов летить…
Буває, що і зранку – лиш півсонця,
На півдорозі стримаєш коня.
І світ без меж – насправді піввіконця,
Житя прожите – це всього півдня.
Так хочеться не бути півзалізній,
А вгледіти в епохи на краю
В півусмішці напівсумної Лізи
Знайому напівсховану свою.
2005
***
З вікна:
- Якого кольору небо?
- Такого, як вода.
- Якого кольору сонце?
- Такого, як пшениця.
- Якого кольору зорі?
- Такого, як слова.
- Якого кольору думка?
- Такого, як криниця.
- До чого подібний день?
- До неба, води і сонця.
- До чого подібна ніч?
- До всіх найтихіших слів.
- До чого людина схожа?
- До днів і ночей, погодься,
- До сотень розлук і стріч, -
До тисяч зірок і снів.
Автор Світлана Гоч, с.Жовтневе, Тернопільський р-н., 2005 р.