Поезія 2005 р.

Поезія Світлани Гоч "На березі слова"



Така природна в сонця таємниця:

Рум’янцем присоромилось, вляглось.

Воно вночі мені ще раз присниться,

А вранці кліпне: це тобі здалось.

 

2005

 

***


Від літа і до осені – півкроку,

Від юності до сивини – півмить,

Від вересня до травня – півуроку, –

Час стрімголов летить…

 

Буває, що і зранку – лиш півсонця,

На півдорозі стримаєш коня.

І світ без меж – насправді піввіконця,

Житя прожите – це всього півдня.

 

Так хочеться не бути півзалізній,

А вгледіти в епохи на краю

В півусмішці напівсумної Лізи

Знайому напівсховану свою.

 

2005

 

***


                                 З вікна:

 

- Якого кольору небо?

- Такого, як вода.

- Якого кольору сонце?

- Такого, як пшениця.

- Якого кольору зорі?

- Такого, як слова.

- Якого кольору думка?

- Такого, як криниця.

- До чого подібний день?

- До неба, води і сонця.

- До чого подібна ніч?

- До всіх найтихіших слів.

- До чого людина схожа?

- До днів і ночей, погодься,

- До сотень розлук і стріч, -

До тисяч зірок і снів.


Автор Світлана Гоч, с.Жовтневе, Тернопільський р-н., 2005 р.



Создан 26 дек 2013



"Мозаїка життя" © 2013